Засновник онлайн-проєкту Geek.informator Микита Городивський про українську ґік-аудиторію і шкоду від бартеру.
Проєкт Geek.Informator заінтригував нас кількома речами. По-перше, це українськомовне видання, що базується в Дніпрі. По-друге, воно добре сфокусоване, тобто знає, про що і для кого пише. По-третє, творці видання прагнуть писати людською мовою (її тут називають «товариським стилем пера») і залучають аудиторію до спілкування, наприклад, у телеграм-чаті. Ба навіть пропонують пограти разом в онлайн-ігри. І ще тим, що це видання, на відміну від більшості інших, зовсім не про коронавірус (хоча деякі публікації стосуються змін, які спричинила пандемія). Засновник видання Микита Городивський відповів на наші запитання так цікаво, що ми вирішили вперше розгорнути рубрику «Знайомтесь» до формату довгого тексту.
— Коли тринадцятий минало, я передплачував журнал «Шпиль», ґеймерське видання російською мовою. Читав, грав і мріяв колись писати про ігри. Так воно і склалося, бо вже на першому курсі журфаку Дніпропетровського національного університету я приєднався до команди «Шпиля» і трохи пописав для них на сайт. Далі вже публікувався де міг. Тинявся по російськомовних сайтах і зрозумів, що українською мовою на професійному рівні ґік-журналістикою ніхто не займається.
Вирішив проаналізувати ринок та написати концепцію власного онлайн-видання. Це стало темою моєї бакалаврської роботи. Саме цей момент можна вважати за народження Geek. Informator. Далі вже за стандартом: розробка бізнес-плану, пошук журналістів та інвесторів.
В Україні нема видань, які б цілеспрямовано писали про ґік-індустрію загалом. Є пара сайтів, які пишуть про ігри, така ж двійка сайтів є і про кіно та серіали. Комікси та аніме взагалі тільки у форматі блогів (або я не знайшов), і лише технології та бізнес вже давно квітнуть (itc.ua, ain.ua, dou.ua).
Я хотів створити сайт, який би був єдиним майданчиком для ґіків. Таке місце, де ти зможеш обговорити останній фільм, подивитися огляд гри, а потім похвалити якість друку якогось українського коміксу. В ідеалі Geek.Informator має перетворитися на міні-аналог Reddit. Подібну концепцію вже реалізує російський dtf.ru, але я хочу зробити краще. Одна з основних перепон — відсутність грошей на оновлення технічної складової сайту. Нам ще треба багато покопирсатися, аби перетворити Geek.Informator зі звичайного інформаційного видання саме на аналог форуму.
Загальна ідея цього сайту — це золота середина між моїми трьома бажаннями: писати про ігри та кіно, поширювати та пропагувати використання української мови, заробляти журналістикою собі на життя. З останнього пункту я й досі трохи сміюся, проте камон, дайте мені спробувати 🙂
Як влаштовані стосунки вашого проєкту з медіахолдингом «Інформатор»?
Стосунки партнерські. Їхні айтішники допомагали нам створювати сайт, а сам медіахолдинг прихистив нас на своєму домені informator.ua. Також декілька людей із самої структури «Інформаттора» захотіли вкласти гроші в цей проєкт.
Зі сторони виглядає, ніби geek.informator.ua — це просто ще один розділ великого сайту. Проте ми домовились, що ніхто не впливає на нашу редакційну політику. Також Geek Informator залишає за собою право змінювати назву та домен сайту у будь-який час.
Виникає питання: а що ми їм даємо? Відповідь проста: впізнаваність бренду та розширення аудиторії за тематичною складовою. Як і будь-який медіахолдинг, «Інформатор» хоче розширюватися і відкривати локальні редакції в інших містах. Якщо в умовному Львові вже хтось чув про Geek.Informator, то й до Lviv Informator вони вже будуть лояльніші (в теорії). Бажання інвесторів у цій схемі, як і завжди, — заробити гроші.
Хто в команді, хто дописує для видання?
Постійних членів команди — п’ятеро зі мною включно. Ще є півдесятка постійних фрилансерів, які дописують за своїми улюбленими тематиками, і технічні працівники. В цілому ж нас близько 15-20 людей, які постійно живуть цим проєктом. Офісу редакція не має, працюємо дистанційно.
Із позаштатниками ми співпрацюємо на умовах фіксованої плати за матеріали, а не за кількість символів. На жаль, ми обмежені у бюджетах і зараз набагато вигідніше написати десять новин, ніж один лонгрід чи огляд. Це має бути щось реально гаряче, а не черговий «топ-десять фільмів».
Ми зараз активно шукаємо не журналістів, а менеджерів із продажу реклами. Особливо з досвідом роботи у сфері цифрової реклами та розумінням журналістики.
Для кого це видання? Якій цільовій аудиторії воно адресоване і хто реальна аудиторія?
Якщо коротко, то ми портал від ґіків і для ґіків. Редакція сайту — це ті ж ґеймери, кіномани, техно-ґіки, поціновувачі коміксів та манги, які просто вміють (але це не точно) складати думки у текст. Тому ми і пишемо, як для нас самих: людей, які захоплюються різними тематиками ґік-індустрії.
На жаль, новини не завжди вдається подавати у товариському стилі, проте ми публікуємо те, що нам самим цікаво читати. Лише сподіваємося на те, що таких ґіків, як ми, в Україні досить багато.
Якщо вже переходити до конкретики: у нас за березень було 175 000 унікальних користувачів та 21 000 підписників загалом у соцмережах. Це ми так виросли за півроку. В принципі, наша аудиторія схожа з аудиторією російськомовних сайтів пострадянського простору, проте у нас унікальне співвідношення читачів за ґендером. Якщо у Московії про ігри, технології та кіно читають 80% чоловіків і 20% жінок, то у нас 55% чоловіків і 45% жінок. Вік аудиторії: 25-34 (38%), 16-24 (12%) і 35-44 (29%) Це люди. Яких цікавлять відеоігри, кіно, серіали, технології, ґеймдев, бізнес, література, спорт і кіберспорт.
І на жаль, і на радість, нас читають дорослі ґіки. Це безперечний плюс для рекламодавців, бо у нас платоспроможна аудиторія. Проте молодих ґіків ми якось не можемо зачепити, принаймні, поки що. Цікаво, що половина наших фоловерів в інстаграмі — віком 18-24.
Чи змінились показники під час карантину?
Карантин жодним чином на нас не вплинув. Ми стабільно зростаємо, щомісяця у нас +15-30% від загальної аудиторії місяця минулого. Здавалося б, ми маємо зараз бути на злеті! Всі вдома грають, дивляться та читають. Проте в цьому і проблема. Зараз читач хоче споживати сам контент, а не його інформаційний супровід. Та й сама індустрія не дає реально цікавих тем. Зйомки фільмів припинилися, немає злитих костюмів акторів, а режисери зараз не коментують свої нові проєкти.
Ігрова індустрія трохи краще почувається, проте й там всі трохи пригальмували. Особливо з гучними офлайн-івентами, бо їх просто позакривали. У сегменті технологій компанії чимось намагаються підігріти простір навколо брендів, проте якось зараз не до нових смартфонів людям.
Микита Городивський. Фото з його архіву
«Ігри, кіно і комікси» — це дуже широко. Як ви визначаєте, що «ваше», а що ні?
У цьому допомагає лише аналіз власного контенту. У перші два місяці ми писали про все і одразу. Згодом перейшли лише на найгарячіші теми та цікаві статті. Вже у січні ми зрозуміли, що про кіно люди читають більше, ніж про ігри. Технології — ще менше, ніж ігри та кіно. Комікси, манга та інша література — взагалі дуже мало.
Коли ми обираємо новини чи тексти для публікації, ми керуємося простим принципом: «а які новини нас самих зачепили за сьогодні?». Так само і з лонґрідами. Вже давно зріє у мене текст про те, у які ігри бавляться депутати під час засідань Верховної Ради. Мені б це було цікаво, проте боронь Боже, аби текст із подібним заголовком я побачив десь за тиждень на іншому порталі. Це моя ідея, тож хоча б у фейсбуку мене тегніть 🙂
Чи українські ґіки відрізняються чимось від, умовно кажучи, «глобальних»? Чи є в них якісь особливі зацікавлення, яких нема, наприклад, в американських?
Ми надзвичайно відстали від усієї ґік-індустрії. Тут я можу виділити три пункти, які базуються на моїх суб’єктивних спостереженнях. Різниця як у самих людях, так і в індустрії в цілому.
Нас не чують. Візьмімо за приклад Америку. Там Голлівуд, там безліч підрозділів студій розробки ігор, там безліч офісів транснаціональних IT та технологічних корпорацій. Саме там розвиваються комікси (як манга у Японії чи інших азійських країнах). Тож коли ти член англомовної спільноти, ти можеш прийти на портал Reddit (де є підтеми майже про все на світі) і сказати: «Агов, Electronic Arts, ви там з якої скелі навернулися? Якого трясця мене у Star Wars: Battlefront II вбиває чувак, який просто за реальні гроші купив собі круту гвинтівку? Він її просто купив, а я маю двадцять годин грати, щоб її розблокувати?» І якщо тема реально важлива, вас підтримають інші користувачі. У коментарях почнеться пекло, а ґвалт здійметься такий, що офіційний представник студії буде онлайн у спеціальній темі намагатися вас вгамувати. Це реальна історія з лутбоксами у Star Wars: Battlefront II.
Так само і кіно: випустили новий трейлер до фільму про Соніка, де з відомого синього їжака зробили потвору. На студію Paramount таке каміння летіло, що чуваки відклали фільм у прокаті та відправили на доопрацювання. В результаті їжака таки переробили.
А хто ми такі, щоб нас хтось чув? У нас є величезний ринок продуктів та товарів у цих тематиках? Та ні. У нас є купа виробників кіно, ігор, серіалів, манґи? Знову ні. Хіба що коміксів власних у нас реально багато. Думка саме українських ґіків для світової спільноти щось значить? В принципі, що ми є, що нас нема. Нас просто дуже мало. Всі великі ігрові студії, кінокомпанії, видавці коміксів та манґи працюють на великі ринки, до яких Україна, на жаль, не входить. Тому наша спільнота може лише обговорювати загальні тренди або ж на Reddit, або ж на тематичних українських чи російських сайтах. Висновок: наша думка для світу нічого не варта.
Ми не активні. Українським ґікам цікаво майже те саме, що і американським, європейським чи азійським. Ми купуємо ту ж техніку, що й увесь світ. Ми граємо в ті ж відеоігри, дивимося ті ж самі фільми у кінотеатрах. У цьому різниці між нами взагалі немає.
Проте у нас дуже обмежена можливість для активності, обговорення та висловлення думок. Нема єдиного простору чи великої спільноти за інтересами. Усі сидять, кожен сам собі щось думає. Або ж обговорює десь у локальній спільноті, яка не планує розвиватися та долучати нових людей. Хіба що на якихось офлайн-подіях типу Comic Con Ukraine/Kyiv ми можемо зібратися купою народу.
Ми не звикли до того, що ігри, манга, серіали, комікси — це не просто забавка. Це найбільший і найглибший стереотип. Читаєш книгу з картинками? Що це за дитяча розмальовка? Краще он почитай «Тигроловів» чи «Я Романтика». Розумію, що я зараз нарвусь на каміння, проте історія умовного Бетмена для мене на рівні з «Катериною» Тараса Шевченка.
Граєш у свої стрілялки чи Доту? Сходив би краще чимось корисним зайнявся. А те, що цією «стрілялкою» може бути історичний режим з Assassin`s Creed, який у режимі екскурсії розповідає про видатні пам’ятки чи персоналії, мало кого хвилює.
Тішуся, що фільми та серіали у нас давно сприймаються нормально. Ба більше, дякую Туреччині та іншим країнам, які поставляли нам супер-серіали для домогосподарок на 20+ сезонів із вбивством кума-брата-свата-рідної матері-сестра якої є кілером-брата-дружини.
Чому людям цікаво і важливо про це все читати? Не досить просто споживати ґіківський контент?
Це є моїм основним страхом. Умовно, ти можеш грати виключно у CS:GO 24\7 і тобі по цимбалах, що сьогодні виходить супер-культовий Doom Eternal. Так само і з фільмами. Ти можеш тричі передивитися «Месників», проте не стежити за процесом зйомок, новими кадрами чи заявами режисера про нову частину циклу. Головна проблема, що в більшості випадків люди просто споживають контент та обговорюють його з друзями. Більше їм не треба. Проте й таких читачів можна зацікавити. Наприклад, кіберспортивними змаганнями з Counter-Strike. Ти ж хочеш грати краше? Тож подивись на професіоналів! А як щодо найперших концепт-артів костюму Тоні Старка, який був максимально канонічним? Такого ти не бачив ще ніде! Саме на такий підхід до контенту ми й розраховуємо.
Проте є й інші читачі. Ті, хто так і рветься написати «та лайно ваш Сонік у кіно» чи «що це за новий ґеймпад для PlayStation 5?» Їм тільки дай якийсь інфопривід, і вони одразу прочитають, обговорять і будуть чекати на наступну порцію цікавинок. Це голодні до новин ґіки, яким довго не давали взагалі нічогісінько. Аж раптом ми їм даємо 300 новин на місяць про кіно, серіали, ігри, технології та комікси.
Чи заробляє сайт гроші, і якщо так, то яким чином?
До часів карантину ми жили за рахунок публікацій про українські видавництва, ігрові кафе, клуби настільних ігор, магазини ґік-атрибутики тощо. Також ми публікуємо огляди кіно, коміксів та відеоігор. Трохи приносить банерна реклама від Google, проте нам завжди не вистачає.
Поки ще далеко до того моменту, коли сайт приноситиме прибуток, проте до позначки «нуль» ми підійшли близько. От тільки цей коронавірус нам усі плани зіпсував. В цілому ж, якщо ця криза мине доволі швидко, то проєкт уже за рік зможе доходами за місяць перекрити витрати.
Якщо вже говорити про проблему у нашому сегменті ринку, то це неготовність рекламодавців платити. Взагалі. Будь-які гроші.
Маленькі тематичні сайти чи блогери привчили рекламодавців до одного дуже поганого слова: бартер. Мовляв, ви мені комікс даруєте, а я вам огляд на нього. Блогер від цього виграє лише комікс для себе тут і зараз, але у нього не буде грошей, аби розвивати свій канал. А якби він взяв тисячу гривень, він би їх вклав у рекламу і збільшив власну аудиторію. Рекламодавець на наступний раз отримав би більше переглядів свого матеріалу, що вже можна конвертувати у продажі. Зі збільшенням аудиторії блогера ростиме і кількість потенційних покупців товарів у рекламодавця. Усі лишаються у виграші!
Але ж ні, нам треба комікс тут і зараз. Або трохи інша ситуація: «ми вже так добре товаришуємо з умовними Lenovo, що як же так їм тепер ціну виставляти?» А от так, берете і виставляєте. Чи ви просто так розвивали свій сайт? Ви просто так вкладали в нього гроші та час, аби просто потім за «бартер» чи за спасибі публікувати прес-релізи?
Якщо відносини не приносять прибутку і ви від них нічого не отримуєте, нафіга тоді такі відносини? Рекламодавці просто будуть вас використовувати як безкоштовний майданчик для піару.
На щастя, така система вже потихеньку відмирає. В першу чергу завдяки великим техно-порталам, які вже давно знають ціну своїй роботі і не готові просто так, заради дружби, публікувати абищо. Ми зараз йдемо саме за їхнім прикладом.
Головне зображення звідси.
ДовгийПес 