Моя робота — наводити лад у думках, ідеях та текстах. Робити їх зрозумілими, структурованими та логічними.
Зараз я працюю у рівненській агенції журналістських розслідувань «Четверта влада». Відповідаю там за людську мову на сайті та в соцмережах. Водночас викладаю у Львові чеську мову.
Раніше працювала молодшою дослідницею в компанії GfK у Києві, а також перекладачкою з чеської на українську (зокрема, перекладала під час зйомок оцього кіна й закохалася у волинську глухомань).
Наприкінці 2017-го разом з Отаром заопікувалася виданням МediaLab і за два роки роботи почала тямити в темі медіа більше, ніж в будь-якій іншій [або почала так вважати, хе-хе]. Навесні 2018-го вигадала й узялася робити щосуботню медіалабівську розсилку. Саме її — як концепцію і як традицію — продовжує розсилка ДовгийПес.
Люблю довгі тире, смішні красиві ґіфки та людей із товариства «кафе птах» і «де ти з’їси цю чашу жиру». А ще люблю фемінітиви — щоб заощадити собі нерви і не пояснювати одне й те саме сто разів, навіть написала текст про те, чому їх варто вживати.
Радо пишу на теми, якими переймаюся: наприклад, про те, що журналісти могли б нарешті розібратися з похибками у соціологічних дослідженнях, чи про те, чому заробляти кліки, смакуючи деталі самогубств, — ницо.
Страх як не люблю, коли брешуть і коли хамлять.
Я вчилася в Могилянці на соціології та в Школі журналістики УКУ на журналістиці. Першу дипломну роботу писала про те, наскільки по-різному люди інтерпретують одну й ту саму реальність (досі в шоці від своїх знахідок), а другу — про журнал «Пу-Гу», який видавали в аугсбурзькому таборі для переміщених осіб наприкнці 1940-х (це крутезний журнал, але ліпше не вірте мені на слово, а подивіться сюди).
Я народилася в Полтаві, виросла в Києві, живу у Львові, а працюю в рівненській редакції. Сподіваюся, якщо доля вирішить заслати мене ще кудись, там буде цілорічно тепло. Але не спекотно!
Люблю гори і песиків. Песики — це ❤️.
ДовгийПес 