Ділимось контентом, слухаємо і розповідаємо, робимо щось нове і те саме, що завжди.
Вчасно, адекватно, без істерик та дезінформації висвітлювати перебіг епідемії та способи порятунку від хвороби — головне, чим медіа зараз можуть допомогти своїй аудиторії і суспільству загалом. Та надзвичайна ситуація — і сама вірусна загроза, і карантинні обмеження, — вимагають від медіа незвичайних вчинків. І навіть якщо ви не робите контент про кількість інфікованих та закриття метрополітену, ви можете бути корисними своїм читачам-глядачам-слухачам.
Відкрити пейвол
Зробити контент, пов’язаний із епідемією й карантинними заходами, безкоштовним — логічний і гуманний крок. І не факт, що наслідком будуть збитки.
The New York Times дозволяє безкоштовно й без реєстрації читати матеріали про епідемію. «Коронавірусні» розділи з відкритим доступом мають The Wall Street Journal, The Atlantic, медичне видання Stat. The Washington Post заснувала спеціальну розсилку про епідемію з добіркою посилань на відкриті матеріали. Після того, як це зробило видання The Seattle Times, яке працює в епіцентрі одного з двох найбільших осередків епідемії в США, люди не припинили купувати платний доступ. Натомість почали посилати до редакції піцу на знак вдячності. Схожий приклад наводить Якуб Парусінський у матеріалі на TheFix: мережа The Local, яка збільшила кількість передплатників попри вільний доступ до коронавірусного контенту.
Контент The Correspondent — видання, про яке ми писали на MediaLab, — доступний лише передплатникам, але редакція знайшла цікавий спосіб відкрити корисні матеріали про епідемію. Відкриваючи «коронавірусний» експлейнер, ви бачите системне повідомлення, що доступ до цього матеріалу подарований вам передплатницею такою-то.
Втім чимало видань, виробників контенту і освітніх організацій пропонують безкоштовний доступ не лише до новин про епідемію, а до різного контенту, аби допомогти людям, неспроможним за нього платити. Пропонують безкоштовно вчити англійську, проходити онлайн-курси, читати електронні книжки, дивитись кіно онлайн або вистави віденської опери. Більше всяких культурних онлайн-розваг є в добірці «Громадського». Це здорово — люди не можуть і не мусять бути тижнями занурені в одну лише коронавірусну тему.
Ми навіть не намагаємось перелічити весь класний контент, який опинився в безкоштовному доступі на час карантину. Але якщо ви маєте приклади — пишіть у коментарях, будь ласка.
Створити спеціальний продукт
Найпростіше, що може зробити місцеве видання для своїх читачів — це ґуґл-мапа з крамницями, аптеками і лікарнями, які працюють під час карантину. Конструктор ґуґл-мап дуже простий, його можна опанувати за хвилину. Але, якщо ви вже зробили мапу, подбайте про те, аби інформація на ній була актуальна й оновлювалась.
Якщо ваша суперсила — візуалізація, зараз є де розгулятись. Американська неприбуткова медіаорганізація ProPublica, використовуючи відкриті дані, створила онлайн-інструмент, який дозволяє побачити, наскільки ваша сусідня лікарня готова до епідемії коронавірусу. Інструмент враховує дев’ять різних сценаріїв перебігу епідемії. The Washington Post намалював такий зрозумілий і наочний симулятор поширення коронавірусу, що важко не залипнути.
Нещодавно ми писали про «Спорт на Районі» — тематичне видання волинської мережі rayon.in.ua. Спорту під час карантину добряче поменшало, але видання працює й виглядає живим. Тим часом мережа запустила видання на найактуальнішу зараз тему — «Район.Медицина». Епідемія мине, а медична тематика залишиться актуальною.
Запускати аж ціле видання не обов’язково. Окремий продукт може бути й менш масштабним, наприклад, телеграм-канал «Пуньк», який відвертає увагу читачів від епідемії та привертає до пінгвінів, альпак, качкодзьобів та інших пандочок. Його запустили Євген Спірін і Олена Пашковська. Панденята просто неймовірні 🙂
Мережа Агенції розвитку локальних медіа «Або» запустила текстові онлайн-трансляції про події в десятку міст України на своїй платформі «Білка», безкоштовне користування якою пропонує іншим охочим медіа. Ось як це виглядає, наприклад, у Сватовому. Є у видань .City й добірки корисної інформації про сервіси доставки — наприклад, у Конотопі. Мережа готує спільний контент для всіх видань — пояснювалки про коронавірус та боротьбу з ним, відео для соцмереж тощо.
Обмінюватись контентом і ділитися ресурсами
Співпрацювати можна не лише в межах мережі. На час пандемії медіа, які дбають про потреби своєї аудиторії, забувають про конкуренцію й налагоджують співпрацю. NiemanLab зібрав кілька прикладів такої співпраці в Америці. Це матеріали, створені спільними зусиллями, та оригінальний контент, який пропонують для публікації іншим зацікавленим виданням в обмін на їхній або просто так.
Співпраця дозволяє заощадити час і ресурси, висвітлювати події краще і глибше, розподіляючи зусилля між редакціями. Наприклад, жодне видання не має достатньо кореспондентів, аби висвітлювати ситуацію з міським транспортом в усіх районах мільйонного мегаполісу. А для коаліції десятка видань це реальне завдання, яке майже не вимагатиме від журналістів додаткових зусиль і пересувань.
Підтримувати тих, хто сидить удома
Люди, вимушено ув’язнені в своїх хатах, потребують не тільки новин про епідемію, а й підтримки. Деякі з них зовсім самотні й почуваються покинутими.
Американський паперовий і онлайн-журнал Time Out New York на час боротьби з коронавірусом змінив назву на Time In New York. Видання, яке раніше розповідало про бари, тусовки, цікаві місця та заходи, тепер пропонує добірки фільмів і рекомендує ресторани з доставкою. У зверненні до читачів редактор Вілл Ґлісон пише: «Я точно знаю одне: ньюйоркці витримають усі випробування. Зараз, коли ми входимо в ці непевні часи, а місто стає на паузу, я не сумніваюся в тому, що разом ми зможемо через це пройти». Говорити зі своїми читачами по-людськи, а не тільки ставити новини і статті у стрічку, — це взагалі хороша практика.
І взагалі — спілкуватися з аудиторією
І не тільки завести собі нарешті сторінку «Про нас» на сайті 🙂 З’явилася добра нагода познайомити аудиторію з редакцією, розповісти, як змінилась ваша робота через карантинні обмеження, як ви почуваєтесь і чим рятуєтесь від тривоги. А заразом і запитати читачів-глядачів-слухачів, як ведеться їм.
Якщо ваші зусилля зосереджені на висвітленні епідемії, про це теж можна розповісти — наприклад, ось як це зробив The Guardian, а ось як Le Monde.
Завести чат
Маса людей отримує інформацію, чутки та фейки з чатів у месенджерах, зокрема й немодерованих або модерованих невідомо ким. Надзвичайна ситуація — чудова нагода нарешті створити телеграм- або вайбер-чат із вашими читачами, якщо ви його ще не маєте. Туди можна повідомляти все важливе, пов’язане з епідемією та карантином, відповідати на запитання читачів, а також просити їх ділитися проблемами та спостереженнями. Втім важливо суворо модерувати чат, видаляючи фейки на зразок «усіх дітей на вулиці посипатимуть із гелікоптерів».
Робити те, що завжди
«Зараз усе — про коронавірус. Те, що ми робимо зазвичай, нікому не потрібно». Таке зараз спадає на думку багатьом медійникам (і нам теж, до речі). Кому потрібні наші історії, розслідування, інтерв’ю з цікавими людьми, репортажі про різні речі, якщо всі зараз думають і говорять про пандемію?
Але уявіть, як почуваються читачі-глядачі-слухачі. Маса речей, до яких вони звикли — поїздки в трамваї, кава з круасаном, крамничка зі смартфонами, де можна пооблизуватись на новий айфон, і кіно на вихідних, — тепер недоступні. Чи буде їм краще від того, що замовкне улюблене видання? Ми думаємо, що ні — тому не припиняємо розповідати про цікаві видання та зебрових зябликів.
Медіям теж потрібна допомога
Незалежні самодіяльні медіа — це теж бізнес. Ті з них, які заробляли на офлайн-подіях, продажі квитків, рекламі заходів та інших речей, які тимчасово заборонені або просто нікому зараз не потрібні, які тримали кав’ярні, книгарні чи коворкінги — вже в біді. Їхній бізнес дуже вразливий, він не має ані запасу ресурсів, аби пережити кілька місяців без доходів, ані «тумбочки», з якої ці ресурси можна взяти. Їхні постійні клієнти та рекламодавці теж у скруті. Залишається просити допомоги в аудиторії.
Так робить видання The Stranger з американського Сіетла. «Нам потрібна ваша допомога, — йдеться у зверненні редакції. — Коронавірусна криза всерйоз загрожує нашій спроможності тримати місто в курсі подій. Ми пережили чимало ринкових бур, але цього разу все по-іншому». Читачі радо жертвують, хоча є й такі, що зловтішаються або публічно відмовляють — мовляв, «ідіть працюйте», а не жебрайте.
Будьмо щирі. В залежності від тривалості карантину, потужності епідемії, глибини економічної кризи та інших чинників медіабізнес може спіткати менша, більша чи зовсім повна дупа. В Америці, наприклад, він може добити локальні газети. Десь, можливо, й виживуть найсильніші та найпрофесійніші медіа. Але в Україні криза щоразу косить якісні незалежні медіапроєкти, залишаючи в живих олігархічні холдинги, «зливні бачки», копіпейстерів, іншу дотаційну та маніпулятивну братію. Тому, якщо можете підтримати свої улюблені медіа пожертвою чи передплатою, зробіть це. Якщо не можете, подякуйте їм за якісну й чесну роботу — підтримка завжди не зайва.
Головна картинка звідси.
ДовгийПес 