Uareview робить це вісім років і планує робити далі, хоча ставлення до сатиричних новин у медіасередовищі дедалі менш однозначне.
Голова Служби безпеки України називає фейки одним із ключових викликів національній безпеці. Влада розглядає можливість запровадження кримінальної відповідальності за поширення неправдивої інформації. Дослідник Роман Горбик вважає фейкові новини однією з головних проблем сучасності. Фейки, фейки, фейки… Чи не пора нам усім погодитись, що вигадані новини — це серйозно, й продукувати їх задля розваги не комільфо? Творці онлайн-видання Uareview вважають, що не пора. Дізнавшись про поповнення в команді найвідомішого українського ресурсу жартівливо-неправдивих новин, ми поцікавились, як живеться вигадувачам новин у часи масової фейкофобії.
Uareview заснував 2011 року львівський медійник Роман Голубовський. Він кілька років керував онлайн-комунікаціями медіагрупи ZIK, поки її не купив Віктор Медведчук. Тепер Роман очолює відділ цифрового маркетингу «Кредобанку».
«Ми працювали за Януковича, Порошенка, тепер за Зеленського, — розповідає засновник Uareview. — — розповідає засновник Uareview. — Спочатку ми описували те, що робимо, словами “фейкові новини”. Але тоді це поняття сприймалось як веселе хуліганство, а тепер — як свідома дезінформація з метою змінити чиюсь думку. Тому зараз Uareview — це сатиричні вигадані новини». Роман називає три цілі видання: «зробити людям весело», висміяти певні явища та нагадати про необхідність критичного ставлення до інформації.
Днями Роман Голубовський оголосив, що редактором Uareview стане письменник і перекладач Остап Українець.
«Остап професійно працює з текстами, — каже Роман Голубовський. — Я сподіваюся, що він посилить контент видання, а я зможу зосередитись на тому, що в мене виходить краще — аналізі, стратегії, промоції». Говорити про фінансову сторону проєкту Роман відмовився, проте факт, що на Uareview можна купити рекламу.
«Я читаю Uareview від заснування, а з часів Революції гідності туди нерегулярно дописую, — розповів Остап Українець. — Тому, коли Роман запропонував стати другим редактором, я подумав: звісно, чому ні? Мені подобається працювати з сатирою». Він каже, що сатиричні новини не обов’язково є фейковими: наприклад, гороскоп, у якому написано, що зорі ніяк не впливають на вашу долю, по суті, є правдою і висміює системну дезінформацію, від якої досі не можуть відмовитися багато ЗМІ.
«Сатиричні новини завжди виходять за межі здорового глузду, але роблять це жартома. Вони можуть бути грою на випередження, “бронюванням” певних тем як фундаментально безглуздих, щоби безмежній людській дурості було складніше говорити про них серйозно. А в більшості випадків це нормальна реакція абсурдом на абсурд. Базова функція гумору», — говорить Остап Українець. До прикладу, в правдивість новини про зіткнення двох машин Олександра Дубинського, за кермом яких був сам Дубинський, навряд чи хтось повірить. Є й зовсім прості ґеґи — як цей про джерело.
Проте часто магія ключових слів у заголовках та скандальності новини накладається на нерозуміння контексту, й тоді сатиричні фейки розлітаються стрічками українських онлайн-видань.
Нещодавно скандал спричинила публікація Uareview «Порошенко купив “Дизель-шоу”». Після допису в телеграм-каналі головної редакторки LB.ua Соні Кошкіної цю жартівливу новину сприйняли й поширили як справжню десятки видань. Редакції Uareview довелося додати у свій матеріал серйозну дидактичну приписку. Раніше на повному серйозі поширювали, наприклад, новину про пограбування тернопільського мера в маршрутці. Список сприйнятих всерйоз жартів Uareview поки що не такий довгий, як у корифеїв жанру — американського The Onion, втім щоразу публіка ділиться на обурених розіграшом і обурених тим, що хтось дотепер не знає головний український сайт жартівливих новин.
Що відчувають творці сатиричних фейків, коли бачать, як їхні твори сприймають і ширять як правду? «Це завжди страшно, і завжди ще страшніше стикатися з людьми, які щиро вірять у відверто абсурдні речі, — відповідає Остап Українець. — Дуже часто — в дубово тупі фейки. Але тут немає не те що панацеї, а навіть дієвих ліків. Сатира не примножує фейки, бо сатира не ставить собі за мету їх розповсюдження і не має для цього інструментів. А фейки мають — вони, як правило, ґрунтуються на доволі чіткому політичному й фінансовому інтересі». До того ж, віра в сатиричні новини, за словами Остапа, не шкодить світоглядно, на відміну від віри в фейки.
Uareview — не єдині, хто перевіряє пильність українських медійників за допомогою вигаданих новин. 2013 року головред онлайн-видання Watcher Максим Саваневський провів експеримент із неправдивою новиною про найкращий у світі український прапор, яку запустив у медіапростір через гумористичну спільноту «Баба і кіт». Сумнівне джерело не завадило масі редакцій поширити фейк.
2016 року австрійсько-українська команда навчального проєкту Школи журналістики Українського католицького університету запустила фейк про зйомки у Львові нового сезону телесеріалу «Комісар Рекс». Результати експерименту були показовими: лише поодинокі журналісти намагались перевірити факти та отримати додаткову інформацію, тоді як більшість радісно копіпейстила. Хоча це сталося ще до початку масової фейкофобії, авторів провокації багато хто критикував — наприклад, головний редактор Zaxid.net Олег Онисько казав: «Очевидно, автори вважають фейк невинним жартом, який досяг своєї мети. Утім це свідоме вкидання брехні… Люди, які вдаються до таких дій, втрачають моральне право дорікати фейковим медіа — бо нічим від них не відрізняються». Гнівною була й реакція керівниці «Української правди» Олени Притули, яка обіцяла, що нога студента чи випускника УКУ більше не переступить поріг редакції її видання. Забігаючи наперед: переступила, і не одна 🙂
Ще негативніше реагували на провокацію піар-агентства Golova Agency — віртуальний заклад «Перша приватна хвойдарня». Піарників критикували і за обман, і за поганий смак, і за поширення стереотипів, і навіть за паплюження іміджу Львова як туристичного міста. Згодом, коли інша піар-агенція задля розкрутки соціального проєкту інсценувала відкриття у Києві ресторану «ЦеЛюбов» з елементами домашнього насильства, експеримент довелося передчасно припинити: мало того, що ініціативу критикували в соцмережах, нею ще й зацікавились правоохоронні органи.
Торік Альона Романюк із проєкту «По той бік новин» Інституту розвитку регіональної преси влаштувала вікопомний перформанс із кульовими блискавками, аби привернути увагу до свого проєкту, спрямованого на спростування фейків. Новину від вигаданої контори поширили десятки ЗМІ та навіть телеканал «1+1».
Кожен черговий подібний експеримент доводить легковірність медіа, які готові публікувати інформацію без перевірки. Чи змушує він їх перевіряти інформацію? Чи, можливо, сатирики-фейкотворці просто примножують і без того велику кількість неправдивих новин?
«Те, що фейків багато — не таке вже й очевидне для всіх твердження, — відповідає Роман Голубовський. — Тому я радий таким запитанням. Це критика не Uareview, а самої дійсності. Коли публікація Uareview розлітається в медіа й перетворюється на фейкову новину, я знов і знов сумую через наші медійні реалії. Але разом із тим розумію, що це — ще один привід для всіх поговорити про ретельніше ставлення до інформації». Він каже, що проєкт Uareview навряд чи сильно вплинув на свідомість масового споживача, натомість «спричинив чимало обговорень і додав цікавих кейсів викладачам журналістики».
На думку Остапа Українця, матеріали Uareview — це не фейки. «На одному кінці спектру новин, що не відповідають дійсності — якісні фейки, на іншому — якісна сатира, — пояснює він. — Погана сатира й погані фейки лежать десь посередині, якраз їх відрізнити складно. Але хороший фейк — це новина, яка в усьому нагадує правду, і з’ясувати її неправдивість можна лише через фактчекінг. Хороший фейк наводить невалідні докази в надії на те, що їх ніхто не перевірятиме». Сатира, за словами Остапа, працює інакше — її джерела неможливо перевірити, а сама новина має бути логічно неможливою. Тому сатиричні новини працюють як анекдот: їхній тон досить серйозний, але в кожній є панчлайн — момент, який викликає сміх.
«Uareview — це і можливість посміятися, і можливість побачити потенційно найгіршу перспективу.Такі ресурси вельми потрібні, особливо в часи, коли навіть справжні новини починають нагадувати сатиру. Вони не просто розважають: якісні сатиричні новини можуть ставати тестом на профпридатність для журналістів», — каже Остап Українець.
Коротше кажучи
Самі по собі сатиричні фейки не можуть завдати шкоди. Шкодить їх нерозуміння, хибна інтерпретація та особливо бездумне поширення в медіа. Однак редакція Uareview не робить нічого, аби видати свої вигадки за справжні новини. Навпаки, на сайті великим літерами написано, що все це — неправда. Тож проблема поширення новин Uareview (як і більшості незлоякісних фейків) — це проблема неперебірливості журналістів, не призвичаєних перевіряти факти та звертати увагу на джерела.
А взагалі реальність сатиричніша за сатиру. Аби в цьому пересвідчитись, почитайте хоча б телеграм-канал, про який ми писали у другому випуску розсилки. Там усе правда.
Головна картинка звідси.
ДовгийПес 