Лічильник о сьомій вечора (за київським часом) у будень показує чотириста мільйонівпримірників газет, надрукованих сьогодні у світі. Судячи з того, як жваво крутяться циферки, газетна індустрія не мертва. А ми ж читали, що газети вмирають. Років десять медіафутурологи змагаються у прогнозах: коли читачі припинять купувати старі новини, надруковані на папері, а видавці — друкувати їх. Початок чи кінець 2020-го? За п’ять років? За десять?
Що не так із цими прогнозами? Адже надворі майже 2020-й, а ваша сусідка досі купує газету.
Зазвичай прогнози роблять американці. Вони говорять про медіаринок, забуваючи уточнити, що мають на увазі США. В цій країні газети півтораста років були квітучим бізнесом, що давав роботу сотням тисяч людей. Тому скорочення ринку там переживається болісно. Лише за 2018 рік тиражі впали на 12-13%. На місці закритих локальних газет (а вони, за прогнозом головреда The New York Times Діна Бакета, до 2024-го зникнуть майже всі) виникають новинні пустелі — регіони, де немає журналістики. До речі, сама NYT обіцяє друкуватися «до останнього читача», але розраховує стати суто цифровим виданням до 2027 року.
Глобальна статистика менш драматична за американську. Торік дохід від реклами в друкованих медіях знизився на 7%. Медіа, які мають і паперові, і онлайн-продукти, отримують 90% доходу від друкованих версій, але і цей відсоток, і самі доходи зменшуються.
Є країни, де читачів друкованих видань за останні роки побільшало — найвідоміша з них Індія. Там зростає кількість населення, відсоток письменних та економіка, але лише кожен четвертий має доступ до інтернету. Тому попит на газети росте.
Швидкість змін на ринку преси залежить від багатьох параметрів: економіки та рівня життя, кількості населення та її динаміки, проникнення інтернету й мобільного зв’язку, стану мереж роздрібного продажу та служб доставки. Й не в останню чергу від того, чи укорінена традиція читання газет і журналів, чи є воно — як, наприклад, у Британії, — частиною способу життя.
А що в Україні? Два місяці тому закрилась газета «Сегодня» — найтиражніша всеукраїнська щоденка. Керівник компанії-видавця Андрій Романенко пояснив це рішення тим, що охоплення газет із 2010 року знизилося вдвічі, а доставити видання вчасно до мешканців невеликих міст і сіл, де газети «досі актуальні», стає дедалі складніше.
У провінції газети мають свою купу проблем. Болючий процес роздержавлення, якому опирались і засновники, і частина редакцій, наляканих необхідністю заробляти на прожиття на конкурентному ринку. Зависокі, на думку видавців, тарифи «Укрпошти» на доставку преси. Нерозвинена мережа роздрібного продажу навіть у великих містах. Хоча й за таких умов є оптимісти — історію одного такого, видавця газети «Про що говорять люди в інтернеті», ми радимо вам почитати.
Закрити газету й зосередитись на сайті — хороший вихід? Головред NiemanLab Джошуа Бентон каже, що не дуже. Бо видання, відмовляючись від паперу, втрачали читачів, які раніше купували чи передплачували газету. Яскравий приклад — британська газета The Independent, яка відмовилась від друкованої версії з сорокатисячним накладом. Сподіваного зростання онлайн-аудиторії не було, а час, витрачений читачами на контент, зменшився. Отже, читачі газети — найвідданіші, і їхній емоційний зв’язок із брендом триває найдовше. Далеко не всі вони залишаються відданими споживачами онлайн-версії. Одні переходять до інших газет, інші — читають онлайн… щось інше.
Видавці не здаються без бою — наприклад, запускають нові журнали. Навіть найсуворіші медіафутурологи визнають, що журнали, особливо нішеві, проживуть довше за газети. Торік паперовий журнал Grow запустила компанія Facebook. Медіакомпанії вчаться не тільки заробляти на рекламі та продажу контенту в інтернеті, а й розробляють комбіновані пропозиції — наприклад, безкоштовні новини на сайті для передплатників паперового тижневика. Найбільше оптимізму випромінюють видавці, які навчились поєднувати комерційні можливості кількох носіїв — паперу, онлайн-видання, мультимедіа і навіть офлайнових івентів. Така комбінація дозволяє порівняно безболісно пережити поступове зменшення ролі паперового видання за рахунок інших платформ.
Питання має стояти не «як зберегти газету?» а «як перебудувати свій бізнес у такий спосіб, аби в ньому було — й залишалось якомога довше — місце для паперового видання?» Натомість, якщо стратегія редакції — триматись за газету, поки вона приносить дохід, і не рипатися, — то це шлях поступового занепаду з неминучим сумним кінцем.
То газети помруть чи ні? Не сьогодні.
Є чотири головні аргументи на користь того, що друковані медіа мають майбутнє:
- цінність матеріального носія (тактильні відчуття, запах, гарний дизайн);
- звичка споживати контент саме в такому форматі;
- якісний і добірний контент (кращий, ніж в безкоштовних онлайн-ЗМІ);
- довіра рекламодавців.
Усі ці речі, крім фізичних властивостей паперу, з часом змінюються. І навіть ентузіасти друкованої преси визнають, що перевчити людей, звиклих споживати найсвіжіший контент у смартфоні, на великі аркуші паперу навряд чи вдасться. Газети, на жаль, таки помруть, але ще не вже. Видавці мають час підготуватись до змін… або бути зі своєю аудиторією до останнього читача.
Наостанок трохи індійського оптимізму. Медіаконсалтингова компанія RSWebsols із тієї самої країни, де газетам ведеться найкраще, сформулювала поради для видавців друкованих медій, які хочуть вижити на ринку і не програти цифровим конкурентам:
- Будуйте здорові взаємини з клієнтами. А для цього потрібно, перш за все, вчасно постачати їх якісним і релевантним контентом.
- Змініть свої підходи до виробництва контенту. Не робіть того, що не досить важливе для аудиторії й не приносить заробітку.
- Шукайте нові джерела доходу. Наприклад, в інтернеті, ага.
- Використовуйте інноваційні ідеї. Знов-таки, наприклад, мобільний додаток.
- Шукайте обхідні шляхи. Наприклад, організовуйте своїх читачів у спільноти за інтересами.
- Орієнтуйтесь на потреби клієнта. Для цього ці потреби слід постійно і ретельно вивчати.
Навіть нема з чим посперечатися 🙂
Головна картинка звідси.
ДовгийПес 