Як передавати іншомовні імена та прізвища

Поради редактора Олександра Стукала.

Туркеня Джейла Пазарбашиоглу, яка керувала колись місією Міжнародного валютного фонду в Україні, у «Дзеркалі тижня» називалась «Пазарбазіолу», а на українському Бі-бі-сі навіть «Парабазіолу». Норвезького письменника Ерленда Лу звали Ерлендом Люе в першому українському виданні, яке вийшло 2004 року. «Звідки нам знати, як передавати українською всі ці буквочки з хвостиками в кожній мові?» — обурюються редактори, коли вказуєш їм на такі помилки. «А звідки, власне?» — запитали ми перекладача й редактора Олександра Стукала.

Це Олександр Стукало. Зараз він навчається в Чехії, а взагалі — редагує і перекладає книжки

— Оскільки тексти про іноземців з’являються щодня, проблема передачі іншомовних імен і прізвищ нікуди не зникає — тому її треба поволі вирішувати, — каже Олександр. —  Перша погана новина: у правописі майже нічого не вирішено. Так, навіть у новому. Так, навіть щодо найпоширеніших мов.

Правопис підходить до проблеми точково: скажімо, регулює вжиток літер г і ґ, апострофа, подвоєнь та деяких інших речей, але не для кожної мови окремо, а здебільшого для абстрактних «слів іншомовного походження». Це програшна тактика, бо, попри уніфікованість латинки, її букви можуть читатися безліччю способів або не читатися взагалі.

Тому для кожної мови (чи бодай групи мов) бажано мати свої правила і свій підхід. Мов у світі понад дві тисячі, роботи дуже багато, правил теж, Інститут мовознавства таким не займається. Це всі погані новини на сьогодні.

На які запитання ми відповідаємо, шукаючи правильне написання іншомовного імені чи прізвища?

Чи є в нього (або в його частин) усталена версія написання?

У закінчень (-бург, -ський, -зький, -інг, -их, -іл, -ов), часток (Мак-, фон, д’, де) та деяких інших елементів прізвища може бути усталена, правописна версія написання. Наш правопис так регулює слов’янські імена та прізвища, а також певні елементи англійських, німецьких, італійських і французьких. Написання апострофа, м’якого знака, букв і/и в іншомовних прізвищах можна виводити з правописного правила про іншомовні власні назви.

Як звати Папу — Франциск чи Франціск? А ви як думаєте?

Чи є якісь документи, що регулюють написання власних назв конкретної мови?

На щастя, такі документи є. Це інструкції з передачі географічних назв і термінів ХХ [країна] українською мовою. Видає їх Міністерство агрополітики й Мінекоресурсів, і ними можна керуватись, оскільки правопис як найголовніший документ нічого з цього приводу не рекомендує. Усі доступні онлайн інструкції є тут.  

Чи є для певної мови джерела з транскрипцією чи звукозаписом?

Щодо англомовних прізвищ дуже помічний ресурс — Pronunciation Guide to Names of Public Figures, розміщений на сайті Бібліотеки Конгресу.

Щодо інших мов доречно буде відвідати сторінку сервісу Forvo. Його користувачі записують звукові файли з власним прочитанням слів певної мови, які потім можна прослухати. Багатьох мов бракує, але всі ключові є (щоправда, з різними списками начитаного). Може, вам пощастить.

Звучання власних імен людей у певній мові можна спробувати перевіряти, просто ввівши в гугл «how to pronounce XX names», замінивши ХХ на назву мови. Для голландської я знайшов цей сервіс. Для інших мов теж є шанс знайти якусь довідкову базу.

Часом транскрипції певних імен і прізвищ можна знайти на Вікіпедії (частіше за все — якщо йдеться про когось відомого).

Вікіпедія каже, що генсека звуть усе ж таки Пан Гі-мун

Якщо прізвище тільки стало відомим в Україні (скажімо, прізвище цьогорічної нобелянтки Луїзи Ґлюк/Ґлік), пильнуйте, яка його версія усталиться, але зрештою можете вибрати власну, маючи для неї підтвердження.

У випадку нобелянтки ситуація поки неоднозначна: сама вона називає себе Ґлік, на вищезгаданому сайті Бібліотеки Конгресу її прізвище транскрибовано як Ґлік, але в українських медіа через раз трапляється Ґлюк, бо сила традиційної передачі умляута незборима.

І тут доречно згадати ще про одне, вже останнє джерело знань про транслітерацію. Шукайте, як людина називає себе сама. Ютуб безмежний, інтернет — іще безмежніший. Може, пощастить.

Беґбедер чи Бегбеде? Знайдіть на ютубі відео, де письменник сам називає своє прізвище — нема там ніякого р.

 Усе вищеозначене може й не придатись, коли транслітерація — питання сили й авторитету (чиї гроші — того й транслітерація), але я щиро зичу вам поменше таких ситуацій.

Головне зображення звідси

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це:
search previous next tag category expand menu location phone mail time cart zoom edit close