По-друге, як мотивувати їх конструктивно змагатись, розповідає головний редактор Zaxid.net Олег Онисько.
Пару тижнів тому ми хвалили в розсилці приклади ґейміфікації контенту про місцеві вибори, зокрема на Zaxid.net. Є особлива причина, з якої журналісти цього видання мають стимул для пошуку ексклюзивних тем і оригінальних форматів. У Zaxid.net діє система рейтингування, яка сама по собі «ґейміфікує» роботу журналістів і заохочує їх працювати більше, щоб отримувати більше. І при цьому не розбещує та не змушує гнатись за клікбейтом. Ми попросили головреда видання й винахідника цієї системи Олега Ониська розповісти, як це працює.
Але спершу про видання: Zaxid.net входить до медіахолдингу «Люкс», який належить родині львівського мера Андрія Садового; міноритарним акціонером є також керівник компанії Роман Андрейко. У холдингу є також телеканал новин «24», сайт 24tv.ua, «Радіо Люкс» та ще кілька тематичних онлайн-медіа. Олег Онисько очолює видання з 2013 року; до того він був головним редактором газет ZIK, «Львівська газета» і «Поступ».
Олег розповідає:
— Система рейтингування у нашій редакції виникла з кількох причин і у два етапи.
По-перше, журналістам треба платити 🙂 І бажано вище за середній ринковий рівень, якщо редакція хоче отримувати такий же (вище середнього за якістю) продукт.
По-друге, платня має поступово зростати — принаймні, два-три рази на рік. Бо фіксована зарплатня, навіть висока, уже за два-три місяці стає звичною, і ефект фінансової стимуляції втрачається.
По-третє, платня має бути справедливою, принцип її нарахування — зрозумілим, а суб’єктивні чинники слід мінімізувати.
Принцип «давайте просто будемо платити більше усім» насправді не працює, бо навіть у найкращій редакції завжди будуть сильніші і слабші журналісти, посередні працеголіки чи талановиті лінюхи, екстраверти, готові збирати плітки у кулуарах, чи інтроверти, схильні до роботи на самоті з документами. Одні працюють на стрічці, компілюючи новини з національних ЗМІ, інші – працюють на локальному рівні і мають постачати власні новини. Нормальній редакції, як і оркестру, потрібні різні люди.
Щоденна праця практично будь-якої редакції нагадує конвеєр, а у випадку інформаційного сайту це практично цілодобовий конвеєр. Читачам все одно, скільки часу спав журналіст, які у нього особисті проблеми і коли закінчилася його зміна. З іншого боку, журналісти теж люди, і ніщо людське їм не чуже — апатія, вигорання, лінь чи хитрування.
Спочатку ми запровадили щомісячне рейтингування журналістів. Сенс будь-якого рейтингування — у змагальності і конкуренції, особливо якщо результат прямо корелюється з грішми. Відразу зазначу, що це дало свій ефект, але не зовсім очікуваний 🙂
Рейтинг журналістів складається з чотирьох критеріїв, які визначаються за підсумками місяця: 1) загальна кількість переглядів матеріалів, написаних цього місяця;
2) загальна кількість створених одиниць контенту;
3) середня читабельність одного матеріалу (п.1/п.2);
4) наявність статей чи складного контенту.
Спочатку рейтингування відбувається за першими трьома критеріями. Максимальна кількість балів за кожним критерієм становить 20, тобто перше місце за критерієм дає 20 балів, наступне – 19, 18 і так далі. Сума отриманих балів за трьома критеріями визначає проміжний рейтинг.
Окремими балами (від 2 до 5) оцінюються статті чи складні матеріали, які додаються до загальної суми. Таким чином отримуємо фінальний рейтинг, лідер якого отримує +60% до своєї базової зарплати, наступний — +55%, далі – +50%, +45%, +40% і так далі. Кілька останніх у рейтингу журналістів отримують +5% до базової зарплати як інфляційний запобіжник.
Чому такі критерії? Очевидно, що для будь-якого онлайн-ЗМІ у ринкових умовах ключовим показником успішності є загальна кількість переглядів, оскільки від цього залежить кількість і вартість показаної реклами. Цього можна досягати публікацією якомога більшої кількості новин з інших ЗМІ у поєднанні з клікбейтом, але це поганий шлях у довгостроковій перспективі.
Я також проти запровадження будь-яких «норм виробітку», але ж очевидно, що журналіст має виробляти контент (якісний!) достатньо регулярно і швидко, а не шукати натхнення тижнями 🙂
Тому дуже важлива середня читабельність матеріалів і наявність статей, які потребують значно більше часу і зусиль. Таким чином можна врівноважити швидких, але поверхневих журналістів з глибокими, але повільними. Також це дозволяє нормально почуватися журналістам зі спеціалізацією у не дуже популярних темах, як от медицина чи соціальне забезпечення.
Що ми отримали в результаті (хоч і не відразу)? По-перше, «повільні» журналісти перестали ставитися зі зневагою до оперативних новин, а «швидкі» знайшли у собі сили і натхнення готувати складніші матеріали. По-друге, журналісти радо підхоплюють новини, помічені навіть у позаурочний час (наприклад, пізно ввечері), а не ігнорують їх, як було раніше. По-третє, вони прямо зацікавлені у поширенні своїх публікацій у соціальних мережах.
Втім уже за два-три місяці виявились і певні недоліки. По-перше, швидко стало зрозуміло, що рейтингування жодним чином не стимулює загального розвитку сайту, бо журналістів хвилює лише власний рейтинг. Загальні показники конкретного журналіста могли знижуватись, але це ніяк не впливало на місце у рейтингу, якщо інші теж спроквола працюють.
По-друге, журналісти були зацікавлені «проштовхувати» лише власні матеріали: ставити їх у топ, до теми чи поширювати у соцмережах.
По-третє, рейтингування ніяк не зачепило деяких членів редакції, які не продукують контенту безпосередньо — редакторів, сммників, фотографів та інших.
Тому десь за півроку після запровадження рейтингу для журналістів ми додали ще один пункт, який впливає на зарплату, але цього разу всіх без винятку членів редакції — показник зростання. Йдеться про загальну кількість переглядів сторінок сайту за місяць у порівнянні з тим же періодом попереднього року. При цьому ми відкидаємо перегляди з «Укрнету», оскільки якість роботи редакції на це не впливає (хоча у рейтингу конкретного журналіста, щоб не морочитись, ці перегляди враховуються). Зросли перегляди на 50% — усі отримали +50% до своєї базової зарплати, залишились на 0% чи пішли у мінус — нема премії.
У результаті ми отримали стійке і серйозне зростання сайту, яке триває уже третій рік: у середньому 60-70% місяць до місяця. Важливо, що це стосується всіх, тому вірусна популярність окремої новини тішить усіх, а не лише її автора. Автора втім це тішить вдвічі більше, бо впливає і на його особистий рейтинг 🙂 Також значно — у 4-5 разів — зросла середня читабельність матеріалів.
Прозорість формування рейтингу формує довіру і здоровий підхід до конкуренції. Всі журналісти мають доступ до статистики і можуть контролювати свої показники. Серед іншого, це убезпечує від ймовірних помилок під час автоматичного формування рейтингу, бо в нас було кілька таких випадків (а помилка щодо одного змінює місце у рейтингу інших), і лише пильність журналістів дозволила це виправити.
Спочатку були спроби окремих журналістів «полювати» лише на потенційно вірусні новини, але виявились, що це не гарантує місця у верхній частині рейтингу. Його може гарантувати лише якісна і системна робота, принаймні я у це вірю 🙂 Суб’єктивний фактор головного редактора впливає лише на визначення «вартості» статті чи складного матеріалу (від 2 до 5 балів) і спрацьовує у рідкісних випадках, коли фінальна сума балів у двох журналістів збігається.
ДовгийПес 