Кожен випуск журналу «Антиквар» у 2020 році виходитиме з оригіналом мистецького твору на вкладному аркуші.
[Цей матеріал опублікований на правах реклами]
«Антиквар» — це видання, що існує всупереч тенденціям. У часи кризи та занепаду паперової преси журнал живе й розвивається, знаходячи нових читачів, партнерів і рекламодавців. Коли митцям і діячам культури пропонують затягти паски — втілює мистецьку мрію. Мрією головної редакторки «Антиквара» Ганни Шерман була обкладинка зі спеціально створеним для журналу витвором мистецтва. Цієї весни вона здійснилася: для першого номера 2020 року український художник Матвій Вайсберг створив ліногравюру «А млини все стоять, Санчо!» за ілюстрацією Ґюстава Доре до роману Міґеля Сервантеса «Дон Кіхот».
Черговий, сто п’ятнадцятий у тринадцятирічній історії журналу випуск, головна тема якого — «Атрибуція: крок за кроком», особливий не тільки через ексклюзивну обкладинку. Для ста примірників Матвій Вайсберг власноруч зробив відбитки своєї ліногравюри. Усі вони пронумеровані та підписані автором.
Ліногравюра — це техніка друкованої графіки, при якій малюнок вирізується на лінолеумі — матеріалі, знайомому нам передусім як покриття для підлоги. Кожен відбиток, зроблений з такої форми, вважається оригіналом. А якщо художник власноруч друкує примірники, нумерує та підписує їх, вони набувають особливої цінності як авторські відбитки. Зазвичай такі гравюри опиняються в музейних або приватних зібраннях.
«А млини все стоять, Санчо!» — це також назва серії монотипій Матвія Вайсберга, які він сам називає «перемальовуванням картинок» свого улюбленого художника книги Поля Ґюстава Доре. У 1860-х роках цей знаменитий французький гравер і живописець зробив понад 200 ілюстрацій до Сервантесового «Дон Кіхота». Саме його роботи визначили те, яким будуть уявляти й зображати кастильського ідальґо та його зброєносця в наступні півтора століття.
Теперішній інтерпретатор Доре — український графік і художник книги Матвій Вайсберг. У різні роки він ілюстрував видання Карла Ґустава Юнґа, Серена К’єркеґора, Федора Достоєвського, Хосе Ортеґа-і-Ґассета й багатьох інших. Провів кількадесят персональних виставок в Україні та за кордоном. Мистецький напрям, у якому працює Вайсберг, сам він називає київським ар’єргардом (на противагу авангарду).
«Дон Кіхот і Санчо Панса — наскрізні образи у творчості Матвія, герої, що стали для нього джерелом оптимізму в моменти відчаю», — розповідає Ганна Шерман, яка давно знайома з художником і багато писала про нього як журналістка й арт-критикиня.
Ліногравюра, створена Вайсбергом для «Антиквара», — подарунок митця журналові, жест підтримки в часи тотальної економії на культурі. «Усі, хто купить примірник лімітованого випуску, підтримають не тільки журнал, а й сам феномен життєздатності вітчизняного незалежного культурологічного друкованого видання», — написала Ганна Шерман, анонсуючи випуск.
За словами головної редакторки, кожна криза в економіці та суспільстві дає журналові шанс переродитися, набути нових можливостей та стимулів для руху вперед.
— Через кризу 2008 року ми залишилися без інвестора й мусили шукати фінансування, — згадує Ганна. — Так ми налагодили стосунки з профільними міжнародними рекламодавцями, колекціонерами, потужними гравцями арт-ринку та культурними менеджерами. Вигадали моделі спонсорської підтримки для окремих матеріалів і цілих номерів. Ця криза подарувала нам основні засади редакційної політики, які ми втілюємо всі ці роки, і яка стала запорукою нашої життєздатності. Ми хочемо не просто жити, а жити повноцінним життям з усвідомленням своєї місії як посередника й провідника між культурою та суспільством.
Під час Майдану та з початком агресії на Сході, коли країна опинилася на порозі чергової економічної кризи, зарубіжним рекламодавцям стало не до «Антиквара». На українському арт-ринку також запала гнітюча тиша, чимало культурних проєктів переорієнтувалися на допомогу армії.
— Ми не мали матеріального ресурсу для благодійності. Радше самі потребували меценатської підтримки, але в такий драматичний час не могли про це просити, — продовжує Ганна Шерман.
Втім саме з 2014 року «Антиквар» щороку пропонує безкоштовну передплату державним музеям, спеціалізованим бібліотекам, університетським кафедрам та іншим освітнім і мистецьким закладам. Зараз їх понад триста.
— Тоді наш видавничий дім урятувався книговиданням. Ми зуміли зберегти журнал за рахунок доходів від книговидавничих проєктів, котрі робили в партнерстві з державними, науковими та мистецькими інституціями. Це дозволило нам не лише вижити, а й перейти на інший рівень — ми стали повноцінним видавництвом і змогли братися за набагато масштабніші проєкти.
2019 рік для «Антиквара» був особливо плідним. Уперше в історії видавничого дому довелось орендувати склад, аби зберігати надруковані книжки та журнали. Коли на початку 2020-го стало зрозумілим, що насувається всесвітня криза, яка не омине й Україну, Ганну охопило передчуття чергових великих змін у житті видавництва.
— Я не знала, як ми будемо рятуватись, але була впевнена, що руйнування звичних конструкцій та відчуття вільного падіння — явна ознака того, що зараз виростуть крила.
Саме тоді Ганні зателефонував арт-директор журналу Михайло Воронков і нагадав, що повністю зверстане й готове до друку перше число «Антиквара» за 2020 рік досі не має обкладинки. У відповідь вона пожартувала: «Зателефоную Вайсбергу й попрошу, аби він її намалював». І мало не тієї таки миті жарт перетворився на ідею, яка не давала Ганні спокою, доки опівночі вона не набрала номер художника. Вона знала, що Матвій погодиться.
— Ці ліногравюри — подарунок, який підбадьорить нашу аудиторію, — каже редакторка. — Грошей, виручених від продажу ста спеціальних примірників, якраз вистачить, щоб компенсувати витрати на друк. А в тому, що гравюри будуть розкуплені, у Ганни Шерман навіть і сумніву немає, адже в галереї чи на аукціоні за такий твір довелося б заплатити в рази більше. «Так „Антиквар“ висловлює турботу про своїх читачів», — пояснює Ганна.
Обкладинка від Матвія Вайсберга — тільки перша ластівка: редакція планує ексклюзивні обкладинки та спецвипуски з оригінальними графічними творами українських митців для всіх наступних номерів 2020 року. Усі вони, як розраховує Ганна, також будуть подарунками митців журналові та його читачам.
Випуск журналу з оригінальною ліногравюрою коштує 500 гривень, звичайний — 100. Журнал можна замовити на сайті «Антиквара», за телефоном (067) 445 66 82, написати повідомлення на сторінці журналу у фейсбуку або надіслати на електронну пошту: antikvar.info@gmail.com
ДовгийПес 